Сон літньої ночі (Театр на Подолі)

Коли у пошуках порятунку, правди й ніжності ми ховаємося у мріях?

Коли сон випускає найбільші страхи, які ховаємо навіть від самих себе? Коли ми боїмося переходити в царство марень, аби не оживити заповітні мрії, нескорені бажання, яким місце в іншому житті.

Коли уві сні безпечніше, ніж наяву? Коли ми не хочемо прокидатися? Чи хочемо, та не можемо?

Коли ми сміємося до сліз, але ці сльози ранять наше серце? Що станеться, коли комедія, наповнена силою Квітки Богів, набуде кольору, який був невідомий донині, а наш сміх і наші друзі постануть в іншому світлі? Коли жарти, що лікують, стануть механізмом виживання, захистом від страху й бруду, отрутою для тендітної душі?

Яким станемо ми та світ навколо, якщо навіть Боги закриють очі, щоб не бачити світла, яке так потрібне нашій землі?